Чилі Рівень народжуваності

Рівень народжуваності, зокрема загальний коефіцієнт народжуваності (CBR), вимірює кількість живонароджених у певній популяції протягом певного періоду, зазвичай одного року. Він виражається як кількість живонароджених на 1000 жителів. Цей показник називається загальним (грубим), оскільки він відносить народження до всього населення — включаючи чоловіків, дітей та людей похилого віку, які біологічно не здатні народжувати — замість того, щоб зосереджуватися виключно на групі населення репродуктивного віку. Він слугує фундаментальним компонентом у розрахунку природного приросту населення, який є математичною різницею між рівнем народжуваності та рівнем смертності. Хоча він дає загальне уявлення про фертильність у країні, він дуже чутливий до вікової структури населення. Населення з високою часткою молодих дорослих природно демонструватиме вищий загальний коефіцієнт народжуваності, ніж старіюче населення, навіть якщо індивідуальні переваги щодо дітонародження подібні. Це робить його життєво важливим інструментом для міських планувальників, медичних працівників та політиків для оцінки майбутніх потреб в інфраструктурі та послугах.

Збір даних про рівень народжуваності в основному покладається на системи реєстрації актів цивільного стану та статистики природного руху населення (CRVS), які фіксують кожне народження через юридичні свідоцтва. У багатьох країнах з високим рівнем доходу ці системи є майже універсальними та високоточними. Однак у регіонах, де інфраструктура реєстрації менш розвинена, міжнародні організації, такі як ООН та Світовий банк, покладаються на опитування домогосподарств, такі як демографічні та медичні опитування (DHS) або кластерні опитування за багатьма показниками (MICS). У цих опитуваннях жінок запитують про їхню репродуктивну історію для оцінки кількості народжень. Методи непрямого оцінювання також застосовуються до даних перепису, коли реєстрація є неповною. Значним обмеженням є затримка у звітності, коли агрегування даних з віддалених районів може тривати кілька років. Крім того, у деяких контекстах народження, що призвели до ранньої неонатальної смерті, можуть залишатися незареєстрованими, що призводить до недооцінки реального рівня народжуваності.

Розбіжності часто виникають між Відділом народонаселення ООН та національними статистичними службами через різні методи згладжування даних або коригування недообліку. Світовий банк зазвичай гармонізує ці цифри, використовуючи World Population Prospects ООН як основне джерело.

Загальний коефіцієнт народжуваності понад 30 на 1000 зазвичай вважається високим, характерним для населення, що швидко зростає. Показники від 15 до 30 є помірними, тоді як показники нижче 15 вважаються низькими та часто пов'язані зі старінням або скороченням населення.

Глобальний рівень народжуваності перебуває на стабільній низхідній траєкторії протягом кількох десятиліть. Останні дані вказують на те, що середньосвітовий показник значно впав з середини 20 століття, коли він становив понад 30 на 1000. Поточні оцінки визначають середньосвітовий рівень близько 17–18 народжень на 1000 осіб. Це зниження пояснюється різними факторами, включаючи розширення доступу до освіти для жінок, широку доступність методів контрацепції та перехід від аграрної до промислової та сервісної економік, де діти більше не розглядаються як необхідна робоча сила. Урбанізація також відіграє критичну роль, оскільки вартість виховання дітей у містах зазвичай вища. Навіть у регіонах, які історично зберігали високу фертильність, таких як частини Південної Азії та Латинської Америки, рівень народжуваності впав до рівня відтворення або нижче. Це глобальне зрушення призводить до значного демографічного переходу, що характеризується старінням світового населення та прогнозованим сповільненням темпів зростання загальної чисельності людей протягом наступного століття.

Різкі регіональні диспропорції залишаються характерною рисою глобальної демографії. Субсахарська Африка продовжує фіксувати найвищі рівні народжуваності, причому в багатьох країнах вони перевищують 35 народжень на 1000 осіб. Навпаки, країни Східної Азії та багато європейських країн повідомляють про одні з найнижчих показників у зафіксованій історії, які часто падають нижче 10 на 1000. У таких країнах, як Південна Корея та Японія, рівень народжуваності досяг рекордно низьких значень, що спонукає уряди до втручання для стимулювання створення сімей. Багатші регіони з високим рівнем доходу загалом демонструють набагато нижчі рівні народжуваності порівняно з регіонами з низьким рівнем доходу, де висока дитяча смертність та обмежені системи соціального забезпечення часто призводять до більшого розміру сімей. Країни з середнім рівнем доходу в Латинській Америці та Південно-Східній Азії наразі переживають стрімке падіння, наближаючись до моделей низьких показників, характерних для Заходу. Ці варіації створюють різноманітний глобальний ландшафт: від швидкого зростання в одних районах до демографічного застою в інших.