Руанда Рівень смертності

Загальний коефіцієнт смертності (CDR) представляє загальну кількість смертей у певній популяції за визначений період, зазвичай один календарний рік, на 1000 осіб. Він служить загальним індикатором смертності в межах географічної зони та є фундаментальним компонентом демографічного аналізу. Термін "загальний" (crude) означає, що показник не враховує віковий або статевий склад населення, який суттєво впливає на кількість смертей. Наприклад, країна з високою часткою літніх жителів може повідомляти про вищий рівень смертності, ніж молода нація, навіть якщо старіша нація забезпечує кращу охорону здоров'я та має вищу індивідуальну тривалість життя. Хоча він дає миттєвий знімок тягаря смертності та є важливим для розрахунку природного приросту населення, дослідники часто використовують вікові стандартизовані показники для точніших міждержавних порівнянь. Цей індикатор є життєво важливим інструментом для посадовців охорони здоров'я для моніторингу впливу хвороб, екологічних факторів та соціальної політики на довголіття населення.

Дані про рівень смертності переважно походять із національних систем реєстрації актів цивільного стану, які фіксують індивідуальні свідоцтва про смерть у міру їх виникнення. У регіонах, де ці системи є неповними або відсутніми, міжнародні організації, такі як Відділ народонаселення ООН та Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), використовують дані переписів, опитування домогосподарств та демографічне моделювання для оцінки відсутніх цифр. Наприклад, перегляд World Population Prospects 2024 включає дані приблизно 1910 національних переписів та 3189 національно репрезентативних вибіркових опитувань для створення узгодженого глобального набору даних. Суттєвим обмеженням загального коефіцієнта смертності є його чутливість до вікового розподілу; він може вводити в оману при порівнянні країн з різними демографічними профілями. Крім того, якість даних різниться залежно від регіону, причому райони, охоплені конфліктами, та країни з низьким рівнем доходу часто стикаються з проблемами своєчасної звітності та точного документування причин смерті.

Хоча Світовий банк, ВООЗ та ООН загалом повідомляють про подібні тенденції смертності, виникають незначні розбіжності, оскільки кожне агентство може використовувати різні оцінки чисельності населення на середину року або окремі моделі машинного навчання для заповнення прогалин у даних у регіонах зі слабкою реєстрацією актів цивільного стану.

Загальний коефіцієнт смертності від 7 до 10 на 1000 осіб є звичним для стабільних популяцій або популяцій, що старіють. Значно вищі значення можуть вказувати або на гуманітарну кризу, або на дуже старе населення, тоді як значення нижче 5 часто відображають виключно молодий демографічний профіль, а не лише високу якість охорони здоров'я.

У довгостроковій перспективі глобальні моделі смертності визначалися переходом до вищої тривалості життя та нижчих вікових показників смертності. Перегляд World Population Prospects 2024 вказує на те, що середня тривалість життя у світі досягла 73,3 року, що на 8 років більше, ніж у середині 1990-х років. Хоча в період з 2020 по 2021 рік спостерігався різкий тимчасовий сплеск смертності через глобальну пандемію, останні дані вказують на те, що рівні смертності в більшості регіонів значною мірою повернулися до допандемічних тенденцій. Визначальною сучасною тенденцією є демографічний перехід, за якого багато країн зараз стикаються зі зростанням загальних коефіцієнтів смертності через швидке старіння населення. Оскільки частка людей віком 65 років і старше зростає в усьому світі — за прогнозами, вона досягне приблизно 2,2 мільярда до кінця XXI століття — очікується, що загальний коефіцієнт смертності зросте в багатьох розвинених країнах та країнах із середнім рівнем доходу, незважаючи на подальший медичний прогрес та покращення умов життя.

Регіональні показники смертності суттєво різняться залежно від інфраструктури охорони здоров'я та вікової структури. Субсахарська Африка історично має вищі загальні коефіцієнти смертності через більший тягар інфекційних захворювань та малюкову смертність, проте її молоде населення часто утримує загальний показник нижчим, ніж у деяких європейських країн, що старіють. Європа наразі характеризується як регіон із надвисокою часткою літніх людей, де понад 20% населення мають вік 65 років і старше, що призводить до вищих загальних коефіцієнтів смертності, незважаючи на відмінну охорону здоров'я. Останні дані вказують на те, що Східна та Південна Європа є одними з перших регіонів, які переживають природне скорочення населення, де щорічна кількість смертей перевищує кількість народжень. У Північній Америці географічні розбіжності посилилися: нещодавні дослідження показують вищу смертність у сільській місцевості порівняно з міськими центрами. Країни з високим рівнем доходу загалом підтримують найнижчу стандартизовану за віком смертність, хоча в Сполучених Штатах останнім часом зафіксовано вищі показники смертності, ніж у їхніх економічних партнерів, через нерівність у доступі до медичної допомоги та виклики у сфері громадського здоров'я.