Руанда Коефіцієнт народжуваності

Сумарний коефіцієнт народжуваності (TFR) вимірює середню кількість дітей, яку жінка народила б протягом свого життя, якби вона пройшла через поточні вікові рівні народжуваності та вижила від народження до кінця своїх репродуктивних років. Зазвичай розраховується для жінок віком від 15 до 49 років і слугує стандартизованим показником потенціалу росту населення, який не залежить від поточної вікової структури країни. На відміну від загального коефіцієнта народжуваності, який підраховує загальну кількість народжень на 1000 осіб, TFR дає чіткішу картину розміру сім'ї та заміщення поколінь. Показник 2,1 визнається рівнем відтворення в більшості сучасних суспільств, представляючи точку, в якій населення точно відтворює себе без міграції. Значення, значно вищі за це, вказують на молоде населення, що зростає, тоді як значення нижче 2,1 свідчать про майбутнє скорочення населення та старіння демографічного профілю. Цей показник є фундаментальним інструментом для урядів, що планують довгострокову інфраструктуру, охорону здоров'я та економічну політику.

Дані про рівень народжуваності збираються через три основні канали: системи цивільної реєстрації, обстеження домогосподарств та національні переписи населення. У розвинених країнах системи реєстрації актів цивільного стану надають точні, безперервні записи про кожне народження. У регіонах, де адміністративні системи менш надійні, дослідники покладаються на Демографічні та медичні обстеження (DHS) та Мультиіндикаторні кластерні обстеження (MICS), які використовують ретроспективні історії народжень від опитаних жінок. Основні міжнародні організації, такі як Відділ народонаселення ООН та Світовий банк, узагальнюють ці цифри, часто застосовуючи математичні моделі для гармонізації даних та заповнення прогалин у звітності. Обмеження включають потенційне заниження даних у сільській місцевості, помилки пам'яті під час опитувань та різні визначення живонароджених у різних юрисдикціях. Крім того, TFR є синтетичним показником; він не відстежує конкретну групу жінок протягом тривалого часу, а створює миттєвий знімок на основі поточних умов.

Хоча дані ООН та Світового банку загалом збігаються, Інститут показників та оцінки здоров'я (IHME) часто надає дещо інші оцінки через відмінне статистичне моделювання недозареєстрованих народжень та різні критерії включення даних.

TFR на рівні 2,1 є глобальним орієнтиром стабільності населення. Показники вище 3,0 вказують на швидке зростання та молоду демографію, тоді як показники нижче 1,5 вважаються дуже низькими та часто призводять до значного старіння та скорочення населення.

У світі спостерігається послідовне та різке зниження рівня народжуваності протягом кількох десятиліть. З середини 20-го століття середній світовий показник впав з приблизно 5 дітей на жінку до останніх оцінок у приблизно 2,3 дитини. Це зрушення насамперед зумовлене посиленням урбанізації, покращенням доступу до освіти для жінок та ширшою доступністю сучасних засобів контрацепції. У міру переходу економік від сільськогосподарських до орієнтованих на сферу послуг, економічні витрати на виховання дітей зростають, що змушує багато сімей обирати меншу кількість дітей. Більше половини світового населення зараз живе в країнах з народжуваністю нижче рівня заміщення. Хоча загальна чисельність населення світу продовжує зростати завдяки демографічній інерції та збільшенню тривалості життя, уповільнення темпів народжуваності свідчить про потенційне плато загальної кількості людей пізніше в цьому столітті. Ці тенденції найбільш виражені в країнах з високим і середнім рівнем доходу, де демографічний фокус зміщується з управління зростанням на вирішення проблем старіння робочої сили.

Регіональні відмінності в народжуваності залишаються різкими, відображаючи відмінності в економічному розвитку та соціальній політиці. Субсахарська Африка підтримує найвищі показники у світі, де в кількох країнах у середньому припадає понад 4 дитини на жінку. У цих регіонах висока народжуваність часто пов'язана з нижчим рівнем грамотності жінок та вищим рівнем дитячої смертності. На противагу цьому, у Східній Азії та Європі спостерігаються одні з найнижчих показників народжуваності, коли-небудь зафіксованих. У таких країнах, як Південна Корея, показники впали нижче 1,0, що значно нижче рівня, необхідного для заміщення поколінь. Латинська Америка та Південна Азія пережили швидке падіння до або нижче порогу 2,1 у міру індустріалізації. Ці відмінності створюють демографічний розрив: у той час як деякі африканські країни повинні будувати школи та створювати мільйони робочих місць для зростаючого молодого населення, багато європейських та азійських країн впроваджують пронаталістську політику для боротьби з дефіцитом робочої сили та фінансовим навантаженням на підтримку літнього населення з меншою кількістю працівників.