Руанда Доступ до чистої води

Доступ до води вимірює відсоток населення, що використовує покращені джерела питної води, які класифікуються за рівнем обслуговування. Згідно зі Спільною програмою моніторингу ВООЗ/ЮНІСЕФ, найвищим стандартом є безпечно керована питна вода, яка повинна знаходитися безпосередньо на території домогосподарства, бути доступною за потреби та вільною від фекального та пріоритетного хімічного забруднення. Покращене джерело — це джерело, спроектоване для захисту від зовнішнього забруднення завдяки своїй конструкції, включаючи водопровідну воду, свердловини, захищені колодязі та збір дощової води. Нижчі щаблі сходів обслуговування включають базові послуги, де шлях туди й назад для збору води займає 30 хвилин або менше, та обмежені послуги, що перевищують цей час. Ті, хто не має покращених джерел, покладаються на непокращені колодязі чи джерела, або поверхневі води з річок та озер. Цей показник є фундаментальним рушієм громадського здоров'я, оскільки він відстежує основний захист від хвороб, що передаються через воду. Він також слугує непрямим показником гендерної рівності та економічного розвитку, враховуючи, що тягар ручного збору води часто лягає на жінок і дівчат, обмежуючи їхні освітні та професійні можливості.

Дані в основному гармонізуються Спільною програмою моніторингу ВООЗ/ЮНІСЕФ (JMP) з використанням трьох основних джерел: опитувань домогосподарств, національних переписів та адміністративних даних від регуляторів або комунальних підприємств. Ключові опитування включають демографічні та медичні опитування та кластерні опитування за багатьма показниками. Для оцінки безпечно керованих послуг JMP оцінює три критерії: доступність, наявність та якість. Якщо дані за всіма трьома критеріями відсутні, JMP часто використовує мінімальне значення з наявних критеріїв як консервативну оцінку. Дані аналізуються за допомогою лінійної регресії для виявлення національних тенденцій та заповнення прогалин між роками опитувань. Значним обмеженням є відсутність прямого тестування якості води в багатьох опитуваннях домогосподарств, що змушує дослідників використовувати тип покращеного джерела як непрямий показник безпеки. Крім того, адміністративні записи часто недораховують мешканців неформальних поселень або тих, хто використовує приватні, нерегульовані джерела води.

Хоча JMP є глобальним стандартом, національні уряди можуть повідомляти про вищі рівні доступу, якщо вони використовують ширші визначення покращених джерел або не враховують якість води та переривчастість постачання.

Рівень безпечно керованого доступу понад 99% є типовим для країн з високим рівнем доходу, тоді як показники нижче 50% вказують на важку інфраструктурну кризу. Досягнення глобальної цілі у 100% вважається необхідним для ліквідації хвороб, що передаються через воду, та зниження дитячої смертності.

Глобальний доступ до безпечної питної води значно розширився за останні десятиліття, проте мільярди людей залишаються недостатньо забезпеченими. Останні оцінки показують, що приблизно 74% світового населення має доступ до безпечно керованої питної води, що залишає близько 2,2 мільярда людей без цієї життєво важливої послуги. Хоча кількість людей, які покладаються на поверхневі води або непокращені джерела, скоротилася на сотні мільйонів з початку тисячоліття, перехід до статусу безпечно керованого водопостачання просувається занадто повільно, щоб досягти міжнародних цілей сталого розвитку до 2030 року. Зміна клімату дедалі більше ускладнює ці зусилля, оскільки підвищення температури та зміна режиму опадів спричиняють частіші посухи та повені, які пошкоджують інфраструктуру та забруднюють існуючі запаси. Крім того, швидка урбанізація випереджає розширення муніципальних водопровідних мереж у багатьох регіонах, що розвиваються, призводячи до стагнації або зниження рівня обслуговування в деяких містах. Поточні дані вказують на те, що глобальні темпи прогресу мають зрости вчетверо для досягнення загального доступу, особливо в крихких контекстах, де охоплення значно нижче за середньосвітове.

Регіональні диспропорції в доступі до води є глибокими, причому Субсахарська Африка та частини Океанії стикаються з найбільшими викликами. Останні дані свідчать, що менше 31% населення в Субсахарській Африці має доступ до безпечно керованої води, і це залишається єдиним регіоном, де менше половини шкіл забезпечені базовою питною водою. Навпаки, Європа та Північна Америка досягли майже загального доступу, хоча невеликі групи сільських або маргіналізованих громад все ще не мають надійного обслуговування. Також у всьому світі зберігається стійкий розрив між містом і селом; приблизно 80% населення, яке не має навіть базових послуг, проживає в сільській місцевості. У таких умовах фізичний тягар збору води є екстремальним: жінки та дівчата часто переносять каністри вагою до 19 кг (42 фунти) на великі відстані. Хоча Південна та Східна Азія продемонстрували найшвидші темпи покращення базової інфраструктури, багато з цих країн все ще борються за те, щоб вода була стабільно вільною від забруднення.